ТЕХНОЛОГІЯ ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ

ТЕХНОЛОГІЯ ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ

Однією з технологій загальнопедагогічного характеру, які впроваджуються у сучасній школі, є технологія особистісно орієнтованого навчання. Сучасність вимагає навчити учнів самостійно та творчо розв'язувати проблеми, шукати нову інформацію й робити висновки, а не подавати дітям готові знання. Цю технологію використовують в своїй роботі і члени творчої групи вчителів природознавства нашого району.

Цілі особистісно орієнтованого навчання полягають у тому, щоб:

• визначити життєвий досвід кожного учня, пізнавальні здібності, рівень інтелекту, інтереси, які спочатку треба розкрити, а потім розвинути у навчальному процесі;
• формувати позитивну мотивацію учнів до пізнавальної діяльності, потребу в самопізнанні, самореалізації та самовдосконаленні школярів;
• озброїти учнів механізмом адаптації, саморегуляції, самозахисту, самовиховання необхідних для сучасної людини.

Технологією особистісно орієнтованого навчання передбачається поєднання навчання і вчення. Зміст, методи та прийоми цієї технології спрямовані на формування особистісно значущих способів пізнання шляхом організації цілісної пізнавальної діяльності учнів.

Особистісно орієнтоване навчання — це навчання, центром якого є особистість дитини, її самобутність, самостійність: суб'єктивний досвід кожного спочатку розкривається, а потім узгоджується зі змістом освіти. Визнання учня ключовою фігурою всього освітнього процесу — це і є особистісно орієнтована педагогіка. Основними завданнями особистісно орієнтованого навчання є:

• розвинути індивідуальні позитивні здібності кожного школяра;
• максимально виявити і використати індивідуальний досвід учня;
• допомогти дитині пізнати себе, самовизначитися та самореалізуватися;
• сформувати культуру життєдіяльності, правильно визначати лінії поведінки.

Особистісно орієнтоване навчання — саме той шлях, який дає змогу організувати навчання з повагою до особистості, з урахуванням особливостей індивідуального розвитку, потреб кожної дитини. Навчання слід будувати таким чином, щоб високі результати були досягнуті через поєднання пізнавальних можливостей і потреб школяра, щоб під практичну діяльність підводилося теоретичне підґрунтя.

Основні ознаки особистісно орієнтованого навчання:

• стимулювання розвитку, саморозвитку і відповідальності учнів;
• зосередження на потребах дитини;
• гуманізація навчального спілкування;
• співпраця, співтворчість учня і вчителя;
• переважання навчального діалогу;
• турбота про фізичне й емоційне здоров'я учнів;
• пристосування методики до можливостей учнів.

Особистісно орієнтоване навчання у вищій школі ґрунтується на певних принципах:

– пріоритет індивідуальності, самоцінності студента, який є суб'єктом навчального процесу;

– співвіднесення освітніх технологій на всіх рівнях освіти із закономірностями професійного становлення особистості;

– визначення змісту освіти рівнем розвитку сучасних соціальних, інформаційних, виробничих технологій і майбутньої професійної діяльності;

– випереджувальний характер освіти, що забезпечує формування професійної компетентності майбутнього фахівця;

– визначення дієвості освітнього закладу організацією навчального середовища;

– врахування індивідуального досвіду студента, його потреби в самореалізації, самовизначенні, саморозвитку.

За таких умов відбувається гармонійне формування і всебічний розвиток особистості, повне розкриття її творчих сил, набуття неповторної індивідуальності. Тому основними функціями стають виховна, розвивальна і самовдосконалення, а не освіта, як у традиційній системі. У такому розумінні освіта справді гуманізується, бо всебічно сприяє збереженню та розвитку екології людини, її інтелектуальному, духовному й фізичному зростанню, соціалізації в умовах навчально-пізнавальної діяльності.

Особистісно орієнтоване навчання має давню історію і декілька інших назв: гуманістична педагогіка, екзистенціалізм, неопрагматизм, неопедоцентризм, вільне виховання (США, Європа, 70-ті роки), педагогіка співробітництва (СРСР, 80-ті роки). Усі ці близькі концепції об'єднує назва "ліберальна педагогіка", на противагу авторитарній і технократичній.

Ліберальний підхід до освіти в США і Європі започаткували ідеї Дж. Дьюї та інших педагогів-реформаторів початку XX століття. Дж. Дьюї критикував традиційну школу за авторитарну позицію вчителя, за зневагу до особистості учня. Він заклав, як вже зазначалося, основи педоцентризму: педагогіка всі свої категорії (цілі, зміст, методи, форми навчання) повинна віоначати, виходячи з інтересів, потреб дитини. Центральною фігурою навчального процесу повинен бути учень, а не вчитель чи шкільний предмет.

З середини XX століття набуває поширення новий напрям в психології - гуманістична психологія. її представники (Р. Берне, А. Маслоу, К. Роджерс та інші) розглядають особистість як складну, індивідуальну цілісність, неповторність і найвищу цінність, яка має потребу в самоактуалізації - реалізації своїх можливостей (А. Маслоу). Особистість учня здатна розвивати свої природні ресурси, розум і серце, допитливість, робити вибір, обирати рішення і відповідати за них, виробляти власні цінності в процесі навчальної та іншої діяльності (К. Роджерс).

У світлі викладеного представники гуманістичної психології пропонують будувати навчання на інших (порівняно з традиційною і технократичною школою) принципах. Головним вважають принцип "розвиваючої допомоги". Суть його виявляється в тому, щоб не робити за дитину, не вказувати їй, що робити, не вирішувати ЇЇ проблеми, а допомогти їй усвідомити себе і пробудити власну активність та внутрішні сили, щоб вона сама робила вибір, знаходила рішення і відповідала за них.

Створення такого учіння потребує: зміни позиції вчителя; створення атмосфери "свободи учіння" в класі; використання методів, які стимулюють активність учня і його розвиток.

Позиція учителя у дослідному учінні - це позиція консультанта і багато в чому психотерапевта, який здійснює "розвиваючу допомогу".

Атмосфера "свободи учіння" характеризується тим, що учні вільно обговорюють проблеми, не бояться робити помилки, взаємодіють в навчанні  один з одним, бачать в учителі джерело досвіду, знань, старшого члена групи.

Технологія особистісно орієнтованого уроку (за С. Подмазіним)

Для того щоб бути суб'єктом навчальної діяльності, учень має оволодіти її основними етапами:

• Орієнтація
• Визначення мети
• Проектування
• Організація
• Реалізація
• Контроль
• Коригування
• Оцінювання

I. Етап орієнтації включає:

• мотивацію вчителем запланованої діяльності, позитивну настанову на роботу;
• орієнтацію учнів щодо місця пропонованого знання в цілому курсі, розділі, темі з допомогою схем, таблиць, опор, вербальних установок тощо;
• визначення особистісного досвіду учнів і пов'язання цього досвіду з проблемами заняття.

II. Етап визначення мети передбачає:

• визначення на уроці разом з учнями значущої мети здійснення тієї діяль-ності, яка запланована вчителем (що може дати робота учням саме на цьому уроці для складання тематичного заліку, державної атестації, майбутнього життя);
• визначення показників досягнення поставлених завдань.

Методи і прийоми реалізації першого та другого етапів: актуалізація, пробле-матизація, інтрига, ігрова ситуація, прийоми розвитку пізнавального інтересу.

III.         Етап проектування включає:

• виконання запропонованої вчителем діяльності шляхом залучення учнів до виконання випереджальних завдань, підготовки повідомлень, рефератів, виготовлення та відбору наочності;
• складання плану роботи;
• обговорення плану уроку.

IV. Етап організації виконання плану діяльності передбачає:

• подання можливих варіантів і способів виконання навчальної діяльності (усна чи письмова форма, типи завдань, форми звітності, індивідуальна робота чи робота в групах, робота з текстом чи з іншими засобами одержання інформації);
• вибір учнями способу фіксації нового матеріалу(конспект, схема, таблиця, опора, план, тези, висновки тощо);
• варіативність домашнього завдання (диференціація за рівнем складності та способом виконання).

Методи та засоби психолого-педагогічної підтримки діяльності учнів: заохочення, створення яскравих наочно-образних уявлень; навчально-пізнавальна гра; створення ситуації успіху, пізнавального інтересу; створення проблемної ситуації; спонукання до пошуку альтернативних рішень; виконання творчих завдань; кооперація учнів; створення ситуації взаємодопомоги тощо.

V. Етап контрольно-оцінювальний:

• залучення учнів до контролю за перебігом навчальної діяльності шляхом заохочення їх до різних видів контролю, самоконтролю, взаємоконтролю, роботи в групах;
• участь учнів у виправленні помилок і недоліків у знаннях, усвідомлення їх причин шляхом взаємо- та самоаналізу;
• надання учням можливості самостійно або за участі вчителя, інших учнів порівнювати отримані ним результати з критеріями стандарту, закладеного у навчальній програмі;
• використання механізмів оцінного методу (позитивного ставлення до успіхів школяра), оцінювання (виставлення рівневих оцінок за дванадцятибальною системою оцінювання навчальних досягнень, поурочного бала, рейтинг) не тільки результатів, а й самого процесу навчання.

VI. Заключний етап передбачає:

• усвідомлення учнями ситуації досягнення мети;
• відчуття успіху;
• підкріплення позитивної мотивації стосовно діяльності, тобто реалізацію оцінного методу.

Не так важливо вчити дітей, як потрібно створити ситуацію, у якій дитина просто не може не вчитися і робить це із задоволенням.

                                                                                    К.Роджерс

Навчати – це значить знати, куди ти можеш піти і створити шлях таким цікавим і приваблюючим, що твої учні захочуть іти з тобою.

      Стефан Коді

Для прикладу технології особистісно орієнтованого навчання досвід американських педагогів.

Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=OdYev6MXTOA

Також приклад із уроку:

10 клас. Тема. Шляхи збагачення лексики української мови. Омоніми, антоніми, пароніми.Синонімічне багатство мови.

Мета: продовжити систематизацію знань про шляхи збагачення лексики української мови, омоніми, антоніми, пароніми, синонімічне багатство мови; удосконалення правописних умінь та навичок; розвивати логічне мислення, усне й писемне мовлення, пам’ять, уміння робити висновки, узагальнювати; виховувати в учнів пошану до людей праці, майбутньої професії.

Обладнання: мультимедіа (інтерактивна дошка)

Тип уроку: комбінований

Перебіг уроку

Ӏ. Організаційний момент.

Психологічне налаштування.

Слово вчителя

- Добрий день всім присутнім на уроці.

-З'ясування емоційної готовності учнів до уроку (учні виражають свій настрій за допомогою дієслів: нервуюся, чекаю, сподіваюся. Учитель бажає успіху на уроці.

Методичний коментар: учитель з’ясовує психологічну готовність учнів до заняття, це допоможе у подальшому перебігу уроку (на що звернути увагу)

2. Цілевизначення та планування роботи.

- Колективне визначення цілей уроку.

Цілі уроку(знати…уміти…)

3. Запис у зошитах  «Таблиця самооцінки»

Зміст запитання	На початку уроку	Вкінці уроку
1.Чого я чекаю від сьогоднішнього уроку?
2. Перевірка опорних знань із теми Омоніми, антоніми, пароніми. Синонімічне багатство мови.
1. Знаю все.
2.Знаю майже все.
3. Знаю мало.
4. Нічого не знаю.

Методичний коментар: учні самостійно оцінюють рівень підготовки, деякі учні можуть зачитати, учитель звертає увагу на індивідуальні очікування учнів від заняття.

IV. Сприйняття і засвоєння учнями нового матеріалу.

1.Слово вчителя.

Технологія «Незакінчене речення».

Фронтальне опитування.

Лексика –це  сукупність слів, які вживаються у мові. 

Лексикологія - наука, яка вивчає словниковий склад мови - значення слів, їх походження, зв'язок з іншими словами.

Омоніми- це.... слова, однакові за звучанням і різні за лексичним значенням.
Антоніми – це слова однієї частини мови з протилежними значеннями. 

Пароніми-— це слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням. Наприклад: білити і біліти; сильний і силовий, громадський і громадянський, дружний і дружній. Часто вони мають спільний корінь, а різняться лише суфіксом, префіксом чи закінченням. 

Синоніми - це близькі або тотожні за значенням слова, які відрізняються звуковим оформленням.

Методичний коментар: учитель вибірково запитує учнів, аби включити їх у роботу.

V. Закріплення одержаних знань

Завдання 1. Перепишіть подані прислів'я. Знайдіть у них антоніми, поясніть їх стилістичне значення. До якої частини мови належать використані антоніми?

1. Слова масні, а пироги пісні.

2. На чорній землі білий хліб родить.

3.Правда та кривда – як вогонь та вода.

Завдання 2. Розкрийте дужки, вибираючи потрібне слово. Запишіть речення. Зробити синтаксичний розбір одного з речень або записати власний приклад речення на основі вправи та пояснити свій вибір.

  1. Кухар розповів про правила і умови (ефектного, ефективного) використання кухонного комбайна.

2. Ця земельна (дільниця, ділянка) була передана відомому  австралійському шеф-кухарю.

Методичний коментар: учні мають вибір.

Завдання 3. Поясніть значення поданих співзвучних слів – паронімів. Складіть із ними речення (професійно спрямовані)

  Авторитарний – авторитетний, видатний – відомий, запитання – питання.

Рубрика ЗНО.

-А чи замислювались ви над тим, як потрібно правильно вимовляти абривіатуру ЗНО. У цьму нам допоможе О.Авраменко.

Відео.. Як правильно вимовляти ЗНО

Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=tnWkXP03CCM

VI.Загальний підсумок уроку. Рефлексія. Цінювання (похвалить) та вмотивування. Коментар оцінок.

1.Слово вчителя.

- Ось і підійшов до кінця наш урок. Повернімося до таблиць самооцінки й позначимо відповіді на ті ж самі запитання. Чи покращилися ваші знання? Сподіваюся, наш урок дав позитивні результати.

2. Контрольно – оцінювальний етап.

4.       Контрольно – оцінювальний етап

-Рефлексія. Оцініть самостійно свою роботу на уроці та знання з вивченої теми

Я вмію	Треба доопрацювати

Методичний коментар: один із важливих прийомів особистісно зорієнтованого навчання є етап рефлексії (фідбеку від учнів). Домашнє завдання може бути на вибір (творчого характеру або репродуктивного) та порівнево (середній, достатній, високий рівні).