Інтерактивне навчання

Інтеракція - взаємодія людей в ході спілкування, планування спільної діяльності , організація спільної діяльності, психологічний вплив один на одного.

Взаємодія - це дії індивідів, спрямованих один до одного. Така дія може бути розглянуто як сукупність методів, що застосовуються людиною для досягнення певних цілей - практичних завдань або для реалізації цінностей. Люди вступають у взаємодію, тому що залежать один від одного.

У ході спілкування для учасників важливо не тільки обмінюватися інформацією, а й організувати "обмін діями", спланувати загальну стратегію. Взаємодіючи з оточуючими з різних приводів, ми вибираємо, як правило, стратегії поведінки, відповідні ситуації. Взаємодія людей різноманітно. Тому вчені прагнуть упорядкувати різноманітні типи взаємодії, створити цілісну картину, що моделює багатство спілкування.

Інтерактивні технології - це порівняно новий, творчии, цікавий підхід до організації навчальної діяльності учнів.

Інтерактивні методи навчання на сьогодні є актуальним способом роботи викладача в аудиторії, тренера в групі та педагога в будь-якому освітньому закладі. Інтерактивні методи навчання, на відміну від традиційних, базуються на активній взаємодії учасників навчального процесу, при цьому основна вага надається взаємодії слухачів між собою. Такий підхід дозволяє активізувати навчальний процес, зробити його більш цікавим та менш втомлюваним для учасників.

Слово "інтерактив" походить від англійського слова "interact". "Inter" - це взаємний, "act" - діяти. Інтерактивний - здатний взаємодіяти або перебувати в режимі бесіди, діалогу з будь-чим (наприклад, компютером) або з будь- ким (людиною). Сутність інтерактивного навчання полягає в активному залученні всіх учнів до процесу пізнання.

Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання в співпраці), де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними субєктами навчання. Педагог виступає в ролі організатора процесу навчання, лідера групи. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розвязання проблем. Воно ефективно сприяє формуванню цінностей, навичок і вмінь, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером учнівського колективу.

Отже, інтерактивні технології - це організація засвоєння знань і формування певних вмінь та навиків через сукупність особливим способом організованих навчально-пізнавальних дій, що полягають у активній взаємодії учнів між собою та побудові міжособистісного спілкування з метою досягнення запланованого результату.

Дослідження проведені Національним тренінговим центром (США, штат Меріленд) у 1980-х роках, засвідчують, що інтерактивне навчання вможливлює різке збільшення відсотка засвоєння матеріалу, бо впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю. Результати цих досліджень відображено у схемі, яка дістала назву "Піраміда навчання".

"Піраміда навчання" демонструє, що найменших результатів можна досягти за умов пасивного навчання (лекція - 5%, читання - 10%), а найбільших - інтерактивного(дискусійні групи - 50%, практика через дію - 75%, навчання інших або негайне застосування знань - 90%). Ці дані є середньостатистичними, тому у конкретних випадках результати можуть різнитися, але в середньому таку закономірність може простежити кожен педагог.

Отже, Інтерактивне навчання – це навчання, яке відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учасників навчального процесу. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень, і вчитель є рівноправними суб'єктами навчального процесу, розуміють, що вони роблять, рефлексують з приводу того, що вони знають, вміють здійснювати. Безпосередньо, сама організація інтерактивного навчання передбачає моделювання різноманітних життєвих ситуацій, спільне вирішення проблем на основі аналізу обставин та відповідної ситуації, використання рольових ігор. Дослідники інтерактивного навчання усі інтерактивні технології поділяють на чотири групи: фронтальні технології, інтерактивного колективно-групового навчання, ситуативного навчання та навчання у дискусії. Серед інтерактивних методів широко використовуються такі, як: мозковий штурм, мікрофон, коло ідей, робота в малих групах, займи позицію, пресс- метод, акваріум, подорож рольові ігри та інші.

Формування інтерактивних технологій навчання

Застосування того чи іншого
прийому інтерактивного навчання відбувалося ще за античних часів. На
проблему розвиваючого навчання у взаємодії вказували такі філософи, як
Конфуцій, Сократ, Платон та інші.

Зокрема, при Конфуції навчання проводилось методом вільних бесід і
взаємних роздумів. Дискусії проходили в основному між учнями. Конфуцій,
слухаючи їх, лише вставляв репліки, виказував окремі зауваження і
судження, надавав питання для роздумів. Основною його метою було не
озброєння учнів конкретними знаннями, а їх ґрунтовний загальний
розвиток, моральний і духовний ріст.

Ці ідеї продовжили деякі учні і послідовники Конфуція. В невеликому
трактаті невідомого автора “Записки про навчання” (ІІІ ст. до н. е.)
читаємо: “Благородний чоловік навчає, виховує, але не тягне за собою,
стимулює, але не заставляє, вказує шлях, але дозволяє учневі йти самому.
Оскільки він веде, а не тягне, він перебуває у згоді з учнем. Оскільки
він лише вказує шлях, він надає учневі можливість роздумувати. Згода між
вчителем і учнем, легкість вчення і можливість думати самому і складають
те, що називається успішним навчанням”.

Погляди Сократа є багато в чому спільними з поглядами Конфуція,
зокрема орієнтація на загальний розвиток дитини та використання бесіди
як методу навчання та виховання. В бесідах Сократа оригінально
вирішувалась проблема розвиваючого навчання. Шлях приведення до пізнання істини через запитання і відповіді стали називати “сократівським
методом”. Пізніше, і аж до наших днів, загальна ідея “сократівського
методу” в тій чи іншій мірі використовується в методі “навідних
запитань”, в проблемному навчанні та інших підходах з установкою на
активізацію пізнавальної діяльності тих, хто навчається.

Ідея розвитку в процесі навчання найбільш повно була розгорнута
М.Монтенем в його “Дослідженнях”. Він іронічно описує схоластичний метод навчання, коли без відпочинку “бдженять у вуха”, заставляючи лише
вислуховувати та запам’ятовувати інформацію в готовому вигляді.
Натомість він наголошував на тому, щоб розвивати розум; щоб вихователь
“не вдовбував” знання в голову учня, а навчав їх пошуку, і щоб учні самі
робили висновки про істинність пізнаного і вдосконалювали таким чином
розумові сили.

Пізніше певні елементи інтерактивного навчання використовували у
своїй практиці майже усі педагоги (В.Ф. Одоєвський, Н.А. Добролюбов,
Н.Г. Чернишевський, К.Д. Ушинський, В.П. Вахтьоров).

Д.І. Писарєв, говорячи про розвиток тих, хто навчається,
зосереджував увагу на “дослідному методі” спроб і помилок, що допомагає
шукати і знаходити правильне рішенн.

К.Д. Ушинськийв своїх роботах приділив велику увагу спостереженню,
мові, мисленню, вважав свободу необхідною умовою розвитку тих, хто
навчається.

Значна увага наших педагогів у ХІХ-ХХ ст. почала приділятись
ігровій діяльності як активному та важливому методу навчальної
діяльності. Спочатку вона розглядалась основним елементом на початковому
етапі навчання, та пізніше почала застосовуватись в старших класах та
студентських колективах.

Видатний педагог А. Макаренко відводив значне місце колективним
іграм у життєдіяльності дітей та підлітків. Гра, на його думку, —
багатофункціональний засіб виховної роботи. Вона дає змогу виховувати
колективізм, творчу спрямованість особистості, свідому дисципліну,
організованість, розвиває інтелектуальні здібності та естетичні почуття.
Учений поставив питання про специфіку педагогічного керівництва грою, де
вчитель повинен уміти так само гратися, як діти, — тільки тоді
педагогічне керівництво грою буде ефективним.

Частково інтерактивне навчання з його особливостями
використовувалось в перші десятиліття минулого століття й було поширене
в педагогіці та практиці української школи у 1920-ті роки – за часів
масштабного реформування шкільної освіти.

За умов поступового переходу суспільства до тоталітаризму за
сталінських часів такі методи виявилися непотрібними і постановою ЦК
ВКП(б) були піддані нищівній критиці. Вже на початку 1930-х років
українська школа перетворилася на авторитарну, репродуктивно-орієнтовану, з панівною стандартизацією й уніфікацією засобів, форм і методик навчання.

Проблема навчального спіробітництва активно і всебічно
розробляється в останні десятиліття в нашій країні і за рубежем (Т.Е.
Коннікова, А.В. Мудрик, В.А. Отрут, Д.И. Фельдштейн, Б.Л. Кричевський та
ін).

Головна ідея – під час навчання йде процес спілкування, в якому відбувається обмін інформацією, вміннями, досвідом між учнями та вчителем або учнем та учнем. Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове навчання спів-праці), де й учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлектують з приводу того, що вони знають, уміють і здійснюють.

Підґрунтя інтерактивного навчання закладено ще в радянській школі XX ст. й пов'язане з використанням бригадно-лабораторного, проектного методу, колективного способу навчання (КСН) та ін.

Інтерактивні технології навчання стимулюють потребу учня в реалізації свого потенціалу. Дехто з дослідників уважає, що освітні та розвивальні цілі під час інтерактивного навчання виступають як супутні. Цю думку не слід вважати категоричною, однозначною, найбільше вона має дискусійний характер.

На сучасному уроці доцільно використовувати різноманітні форми і методи організаційної роботи учнів, що дозволяють розкрити зміст їх суб'єктивного досвіду із запропонованої теми. Ретельно продумувати чергування видів робіт, типів завдань для уникнення стомлюваності учнів, прагнути до створення ситуації успіху для кожного школяра.

Навчання відбувається шляхом взаємодій всіх, хто навчається. Це спілкування (колективне, кооперативне, навчання у співпраці), у якому і вчитель, і учні є суб'єктами. Учитель виступає лише в ролі координатора, організатора процесу навчання.

Інтерактивне навчання найбільше відповідає особистісно- орієнтованому підходу до навчання. Моделюються реальні життєві ситуації, пропонуються проблеми для спільного розв'язання, застосовуються рольові ігри.

Формування в учнів основних пізнавальних і громадянських умінь, а також навичок і зразків поведінки в суспільстві. Розвиток ініціативи, незалежності, уяви, самодисципліни, співпраці з іншими учнями.

Сучасна методика має багатий арсенал прийомів інтерактивного навчання від найпростіших (“Робота в парах”, “Карусель”, “Мікрофон”) до складних (“Мозаїка”, “Мозковий штурм”, “Аналіз ситуації”), а також імітаційні ігри, дискусії, дебати.

Використання інтерактивних технологій не самоціль, а засоби створення атмосфери доброзичливості й порозуміння, зняття з душі дитини почуття страху, зробити її розкутою, навіяти впевненість у своїх силах, налаштувати на успіх, виявити здібність до творчості.

“Робота в парах” (один проти одного, один – вдвох – всі разом), “Думати працювати в парі, обмінятися думками”.

Технологія особливо ефективна на початкових етапах навчання учнів, вона дає час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучити свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння вести дискусію й переконувати співрозмовника.

“Карусель”. Цей варіант кооперативного навчання найбільш ефективний для одночасного включення всіх учасників в активну роботу з різними партнерами зі спілкування для обговорення дискусійних питань.

“Ротаційні (змінювані) трійки”. Діяльність учнів у цьому випадку є подібною до роботи в парах. Цей варіант кооперативного навчання сприяє активному, ґрунтовному аналізу та обговоренню нового матеріалу з метою цього осмислення, закріплення та засвоєння.

“Акваріум”. Ще один варіант кооперативного навчання, що є формою діяльності учнів у малих групах, ефективний для розвитку навичок спілкування в малих групах, вдосконалення вміння дискутувати та аргументувати свою думку. Може бути запропонований тільки за умови, що учні вже мають добрі навички групової роботи.

“Ажурна пилка”. Технологія використовується для створення на уроці ситуації, яка дає змогу учням працювати разом для засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу. Ефективна і може замінити лекції у тих випадках, коли початкова інформація повинна бути донесена до учнів перед проведенням основного (базисного) уроку або доповнює такий урок. Заохочує учнів допомагати один одному, вчитися навчаючи.

“Дереворішень”. Як варіант технології вирішення проблем можна використовувати “Дерево рішень”, яке допомагає дітям проаналізувати та краще зрозуміти механізм прийняття складних рішень.

Різновидом загально групового обговорення є технологія “Мікрофон”, яка надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

“Незакінчене речення”. Цей прийом часто поєднується з “Мікрофоном” і дає можливість працювати над формою висловлення власних ідей, порівнювати їх з іншими. Дає присутнім змогу долати стереотипи, вільніше висловлюватися щодо запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті й переконливо. Цей прийом часто поєднується з “Мікрофоном” і дає можливість працювати над формою висловлення власних ідей, порівнювати їх з іншими.

“Обговорення проблеми в загальному колі”. Ця технологія, яка застосовується, як правило, в комбінації з іншими. Її метою є прояснення певних положень, привертань уваги учнів до складних або проблемних питань у навчальному матеріалі, мотивації пізнавальної діяльності, актуалізація опорних знань.

“Мозковий штурм”. це метод розв'язання невідкладних завдань за короткий час. Сутність методу полягає в тому, що необхідно висловити як можна найбільшу кількість ідей за невеликий проміжок часу, обговорити їх та класифікувати. Цей метод використовується для вирішення складних проблем. Метод мозкової атаки можна використовувати в різних видах діяльності: в роботах з малими та великими навчальними групами, командами, індивідуальній роботі.

Інтерактивна технологія колективного обговорення, що використовується для вироблення кількох вирішень конкретної проблеми. Спонукає учнів проявити уяву та творчість, дає можливість їм вільно висловлювати свої думки.

Мета “Мозкового штурму” чи “Мозкової атаки” в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів протягом обмеженого періоду часу.

“Навчаючи – навчаю”. Метод використовується при вивченні блоку інформації або при узагальненні та повторенні вивченого. Він дає можливість учням узяти участь у передачі своїх знань однокласникам. Використання цього методу дає загальну картину понять і фактів, що їх необхідно вивчити на уроці, а також викликає певні запитання та підвищує інтерес до навчання.

Висновок: у будь-якому виді навчальних занять викладачі мусять застосовувати кілька методів навчання в різних комбінаціях. Застосування певних методів навчання залежить від завдання та умов кожного виду занять.