Проблемне навчання

Проблемне навчання та його роль у розвитку творчого мислення студентів

Проблемне викладання - це створення учителем системи проблемної ситуації під час викладання навчального матеріалу та управління діяльністю учнів, коли вони розв'язують поставленні проблеми.

Основні етапи проблемного навчання: 1) Створення проблемної ситуації; 2) Формування проблеми; 3) Встановлення способів розв'язання проблеми; 4) Розв'язання проблеми; 5) Підсумки та перевірка встановленої залежності.

Проблемне навчання починається із створення проблемної ситуації, яка виникає під час розповіді вчителя, спостереження, розгляду схем, аналізу якогось процесу, практичної діяльності тощо.

Основа проблемної ситуації - суперечність між старими знаннями і новими фактами, які не можна пояснити на основі старих знань. Першою ознакою проблемної ситуації в навчанні є створення трудності, для подолання якої учень повинен виявити власну розумову діяльність. Проблемна ситуація повинна бути важливою для учня, а її створення пов'язане з його інтересами і досвідом. Тоді проблемна ситуація забезпечить піднесення емоційного стану учня, збудить його інтерес до нового, створить сприятливі умови для активізації пізнавальної діяльності.

Постановка навчальної проблеми, її формування - важливий етап проблемного навчання. Він має свої закономірності, які слід знати для правильної організації навчання. Процес постановки проблеми має декілька етапів: а) аналіз проблемної ситуації; б) усвідомлення суті задруднення - “побічити” пробему; в) словесне формування проблеми.

При постановці проблеми слід пам'ятати, що:

1.Перед поставкою проблеми слід повторити ті знання, які потрібні для розв'язання поставленої проблеми;

2.Необхідно дотримуватись принципу доступності;

3.Учні повинні розв'язувати навчальні проблеми, тобто їх слід навчити прийомів відокремлення відомого від невідомого, виділення невідомого і зосередження на ньому уваги.

Зміст та методики реалізації проблемного навчання особливі.

Проблемне навчання побудовано на створенні особливого виду мотивації - проблемної, тому потребує адекватного конструювання змісту матеріалу, який має бути представлений як ланцюг проблемних ситуацій.

Проблемні ситуації можуть бути різні: за змістом невідомого, за рівнем проблемності та іншими методичними особливостями.

Проблемні методи - це методи, які передбачають створення проблемних ситуацій, активну пізнавальну діяльність учнів, тобто пошук і розв'язання складних питань, що потребують актуалізації знань, аналізу, вміння бачити за окремими фактами явища, закони.

У сучасній теорії проблемного навчання розрізняють два види проблемних ситуацій: психологічну і педагогічну. Перша стосується учнів, друга - організації навчального процесу.

Педагогічна проблемна ситуація створюється за допомогою активізуючих дій,запитань вчителя, що наголошує на новизні, важливості, значущості та відмінності об'єкта пізнання. Психологічні проблемні ситуації завжди індивідуальні і використовуються на всіх етапах процесу навчання (засвоєння, закріплення, контроль).

Учитель створює проблемну ситуацію, спрямовує учнів на її розв'язання, і в нього формують нові знання, він оволодіває новим способом дій. Слід враховувати, що проблемне навчання потребує диференційованого та індивідуально підходу.

Методичні прийоми створення проблемних ситуацій:

· вчитель підводить школярів до протиріччя і пропонує їм самостійно знайти спосіб його уникнення;

· викладає одне і те саме питання з різних точок зору;

· пропонує класу розглянути явище з різних позицій (наприклад, юриста, педагога, фінансиста);

· спонукає учнів робити узагальнення, висновки з ситуацій, порівнювати факти;

· ставить конкретне питання (на узагальнення, обґрунтування, міркування);

· визначає проблемні, теоретичні і практичні завдання (наприклад, дослідницькі);

· ставить проблемні завдання (наприклад, з недостатнім або залишковими вихідними даними, з помилками, з обмеженим часом, на подолання “психологічної інерції” та ін.).

Для реалізації проблемної технології необхідні:

· добір актуальних суттєвих завдань;

· визначення особливостей проблемного навчання в різних видах навчальної діяльності;

· побудова оптимальної системи проблемного навчання, створення навчальних і методичних посібників;

· особистісний підхід і майстерність вчителя, які здатні викликати активну пізнавальну діяльність учня.

· Варіантами проблемного навчання також в пошукові і дослідницькі методи, коли учні займаються самостійним пошуком і дослідженням проблем, творчо здобувають і використовують знання.

Отже, проблемне навчання є процесом розв'язання нестандартних науково-навчальних завдань нестандартними методами.

Принцип проблемності реалізується у методах організації навчально - пізнавальної діяльності студентів і засобах управління нею, у змісті досліджуваного матеріалу, у структурі заняття і формах контролю викладача за результатами діяльності студентів.

Впроваджуючи в навчальний процес елементи проблемного навчання викладач ставить своєю метою навчити не окремим розумовим операціям, а системі розумових дій для аналізу та розв’язання нестереотипних задач. При цьому активність студента полягає в тому, що аналізуючи, порівнюючи, синтезуючи, узагальнюючи, конкретизуючи фактичний матеріал, він сам отримує з нього нову інформацію. Отже, наслідком використання проблемного типу навчання є не тільки засвоєння результатів наукового пізнання, але і самого процесу одержання цих результатів, формування пізнавальної діяльності студента і розвитку його творчих здібностей.

На практиці проблемне навчання реалізується через систему проблемних завдань. У професійній підготовці майбутніх фахівців джерелами таких завдань можуть бути ситуації професійної діяльності, життєві факти, альтернативні методи розв'язування професійних завдань.

Для постановки проблемної ситуації необхідні: проблеми, труднощі, суперечності між старим і новим, відомим і невідомим, недостатність стандартних засобів діяльності; наявність пізнавальної потреби. Студент при цьому повинен знайти вихід з інтелектуально складної ситуації. Як правило, про проблемну ситуацію свідчать запитання: "Чому?", "Як?", "У чому причина?", "Який зв'язок між цими явищами?" та ін.

Основним компонентом творчого мислення є дослідницькі навички, коли студент сам відкриває невідомий йому до цього часу шлях до розв'язання проблеми. Робота над розв’язанням проблеми починається з того, що у студента виникає ускладнення: він не може пояснити з допомогою раніше засвоєних знань нові факти і явища, що його зацікавили. Намагаючись зняти протиріччя, що виникають в розумінні даного явища, студент прагне відкрити або засвоїти нові відомості, нові способи дій.

У проблемному навчанні виділяють три основні етапи: постановку проблеми, її формулювання і розв'язання. Якщо проблема поставлена і розв'язана викладачем, то в кращому випадку він доб’ється від студентів відносного розуміння. В тому випадку, коли студенти самі усвідомлюють проблему, самі її формулюють і розв'язують, а викладач лише координує і контролює їх діяльність, вони оволодівають дослідницьким рівнем розуміння даної проблеми.

Робота на занятті з використанням елементів проблемного навчання визначається активною співпрацею викладача та студентів. Викладач систематично створює проблемні ситуації й організовує навчально-пізнавальну діяльність студентів для їх вирішення. Діяльність студентів, полягає в аналізі проблемних ситуацій, постановці і розв'язанні проблем. В результаті студенти під керівництвом викладача відкривають для себе нові знання, формулюють правила, закони.

Аналізуючи педагогічну теорію і практику дістаємо змогу визначити основні способи і прийоми створення проблемної ситуації.

Деякі з них:

·        виникає необхідність використати раніше засвоєні теоретичні знання на практиці;

·        студенти не знають способу розв’язання задачі, не можуть відповісти на поставлене питання, пояснити певний факт тощо;

·        виникає протиріччя між теоретичною можливістю розв’язання задачі та практичною неможливістю застосування саме цього способу;

·        виникає протиріччя між практично досягнутим результатом і відсутністю в студентів знань для теоретичного обґрунтування.

Структура заняття з елементами проблемного навчання складається з послідовності навчальних проблем, створених викладачем. Задача педагога – вислухати різні точки зору, координувати напрямок розмірковування студентів за допомогою системи запитань, коректувати помилки, допомагати у роботі з різними джерелами інформації.

Проблемна ситуація, запропонована викладачем, може ґрунтуватися на здивуванні або бути пов’язаною з інтелектуальним утрудненням.

Щоб викликати здивування, студентам пропонуються суперечливі факти, теорії або протиріччя між життєвим досвідом, уявленнями та науковими фактами. У цьому випадку доречно запропонувати практичне завдання, проілюстроване прикладом із навмисною помилкою.

Проблеми ж пов’язані з інтелектуальним утрудненням на поточному етапі не можуть бути розв’язані студентами.

Щоб допомогти студентам усвідомити сутність задачі, викладач повинен сформулювати питання, які розкривають протиріччя, закладені в проблемі (наприклад, "Які є точки зору?", "Що ви припускали, а що вийшло насправді?", "Що вам заважає виконати завдання?" тощо). Після цього у формі фронтальної бесіди доцільно сформулювати навчальну проблему та через неї тему заняття.

Наступна частина заняття, яка часто буває доволі складною – це висунення гіпотез та пошук шляхів розв’язання проблеми. Задача викладача полягає в тому, щоб підказками, заохоченням спонукати студентів до висунення гіпотез, а потім до їх перевірки.

На останньому етапі заняття студенти за допомогою викладача повинні зробити загальний висновок за проблемою, що розглядалась. Для цього знову звертаються до формулювання основної проблемної задачі, чітко виділяють головну гіпотезу і формулюють відповідь. При цьому доречно запропонувати студентам визначити, що нового вони дізналися, яке значення мають ці знання.

Необхідно зазначити, що важливою складовою успішності проблемного навчання є професійна майстерність викладача. Він повинен ставити проблеми відповідно до пізнавальних можливостей студентів, вміло організовувати їх діяльність, надавати у разі необхідності свою допомогу.

Отже, основною відмінністю між технологією проблемного навчання та традиційною технологією навчання є те, що його метою є не тільки засвоєння результатів наукового пізнання, системи знань, але й власне процесу отримання цих результатів, формування пізнавальної діяльності, розвиток творчих здібностей студента.